Урок 13. Репродукція людини та репродуктивне здоров'я

Урок 13

Тема: Репродукція людини та репродуктивне здоров'я

1. Особливості репродукції людини у зв’язку з її біосоціальною сутністю

   Здатність до репродукції можлива після статевого дозрівання. Ознакою настання статевого дозрівання в людини є перші полюції (довільне виділення сперматозоонів) у хлопчиків і перші менструації у дівчаток. Статева зрілість настає у осіб жіночої статі віком 17-18, чоловічої - 18-20 років. Здатність до репродукції зберігається у жінок до 40-45 років (у деяких випадках - довше), у чоловіків - до літнього віку, навіть упродовж усього життя.

  Продукція гамет у представників обох статей різна: зрілий сім'яник безперервно продукує багато сперматозоонів; статевозрілий яєчник періодично (в середньому один раз кожні 28 днів) виділяє зрілу яйцеклітину, яка дозріває із тих овоцитів, що закладаються на ранніх етапах онтогенезу. Значення того, що овоцити закладаються ще до народження, полягає у тому, що потомство, яке з'являється під кінець репродуктивного періоду, розвивається з овоцитів, у яких за тривалий період життя жінки могли виникнути генетичні дефекти. Наслідком цього є те, що в жінок 35-40 років відносно частіше народжуються діти з природженими вадами. Необхідно зазначити, що загрозою є не вік матері, а мутагенні фактори, які впливають на розвиток плоду.

  Процес розмноження в людини пов'язаний з внутрішнім заплідненням (зачаттям). Це біологічний механізм злиття сперматозоона з овоцитом, яким розпочинається розвиток нового організму в тілі матері. Більш ніж у 98 % випадків під час зачаття відбувається запліднення тільки однієї яйцеклітини, що зумовлює розвиток одного плода. У 1,5 % випадків розвиваються двійні (близнята). Приблизно в одному з 7 500 випадків вагітності розвиваються трійні.

   Зародок людини розвивається в матці жінки під час вагітності впродовж 265—270 днів. Пологи в людини за нормальних умов відбуваються наприкінці 40-го тижня вагітності (строкові, або своєчасні, пологи).
    Тривають пологи у першороділей близько 18—20, у тих, що повторно народжують, — 12—14 год. Це біологічні особливості. Соціальним аспектом наприклад є те, що жінкам у сучасному суспільстві надається декретна відпустка. В Україні така відпустка з 30-го тижня вагітності терміном на 126 днів і виплатою матеріальної допомоги по вагітності й пологам.

2. Репродуктивне здоров’я. 

   Репродуктивне здоров’я — це стан повного фізичного, психічного й соціального благополуччя, а не просто відсутність захворювань, що стосуються репродуктивної системи, її функцій і процесів. Це поняття багатопланове й застосовується не лише у біологічному, а й соціальному аспектах. Так, розрізняють репродуктивне здоров’я підлітків, жінок, чоловіків, молоді, нації та ін.

    Репродуктивне здоров’я, як і здоров’я в цілому, визначається різними чинниками. 

1) По-перше, воно залежить від спадковості. Батьки передали нам свої ознаки й властивості, зокрема й ті, що визначають репродуктивне здоров’я. 

2) По-друге, репродуктивне здоров’я залежить від способу життя, корисних і шкідливих звичок. 3) До порушення репродуктивного здоров’я можуть призвести безвідповідальне ставлення до себе, відсутність аналізу наслідків своїх дій, неправильне інформування про способи й методи профілактики небажаної вагітності. 

4) Безпечні умови праці та відпочинку.

5) Профілактичні медичні огляди та лікування.

6) Смертність чоловіків репродуктивного віку, що перевищує таку в жінок.

7) Материнська та малюкова смертність.

8) Штучне переривання вагітності, що призводить до безпліддя.
9) Захворювання, що передаються статевим шляхом.

За видом збудників захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), поділяються на: 

1) вірусні (СНІД, генітальний герпес, гепатит В), 

2) бактеріальні (сифіліс, гонорея, хламідіоз), 

3) протозойні (трихомоніаз, лямбліоз), 

4) грибкові (кандидози), 

5) паразитарні (короста, лобковий педикульоз). 

До чинників ризику для репродуктивного здоров’я належать: 

а) несприятливий для здоров’я спосіб життя (стрес, гіподинамія, нераціональне харчування); 

б) шкідливі звички; 

в) несприятливі екологічні чинники середовища (забрудненість довкілля, високий рівень радіації тощо); 

г) негативні чинники соціального середовища (низький рівень життя, безробіття тощо); 

д) спадкові порушення; 

е) недоступність медичних послуг і послуг з консультування.

   Планування та ретельна підготовка майбутніх батьків до вагітності, здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок сприяють нормальному перебігу вагітності та пологів, народженню здорових дітей.

   Отже, турбота про своє здоров’я, у т. ч. і репродуктивне, мають стати нормою й культурою поведінки кожної людини та суспільства в цілому.

3. Сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини.

    Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оприлюднила сумну статистику: 39 % жінок і 20% чоловіків є безплідними. Найчастіше причинами безпліддя є запальні захворювання статевої системи, порушення роботи імунної та ендокринної систем організму, ксенобіотики. Але найбільш поширеною суб'єктивною причиною безпліддя й порушень розвитку є шкідливі звички. 

  Репродуктивна медицина — це галузь медицини, яка займається відновленням репродуктивного здоров’я та вирішенням проблем народження дітей і планування сім'ї. У репродуктивній медицині використовуються знання генетики, гінекології, кріобіології, цитології, молекулярної біології.

У наш час існують такі можливості репродуктивної медицини

1) Осіменіння спермою чоловіка або донора - здійснюють у деяких випадках ендокринного, імунологічного чи чоловічого безпліддя.

2) Запліднення "у пробірці" - є основною методикою репродуктивної медицини (екстракорпоральне запліднення). Це методика, згідно з якою яйцеклітини жінки запліднюються поза її організмом. Потім утворений ембріон розвивається в інкубаторі протягом 48 - 72 годин  і вводяться в порожнину матки з метою розвитку вагітності. Екстракорпоральне запліднення вперше в історії людства було проведено в 1978 р. Засновником екстракорпорального запліднення вважається Р. Едвардс, який був нагороджений у 2010 р. Нобелівською премією з фізіології і медицини.

3) Ін'єкція сперматозоона в цитоплазму яйцеклітини - проводять за складних форм чоловічого безпліддя або в окремих випадках у разі розладів репродуктивного здоров’я одночасно чоловіка і жінки.

4) Методика донорства яйцеклітини - для жінок, у яких яйцеклітина не визріває а також за високого рівня ризику появи спадкових захворювань у дитини. Дозволяє виносити і народити здорового малюка. Яйцеклітини отримують від здорової жінки донора.

5) Сурогатне материнство - для жінок, у яких видалена матка або тих, кому вагітність протипоказана за станом здоров'я. Використовують яйцеклітину і сперматозоїд подружжя, але яйцеклітину переносять у матку здорової жінки. Сурогатне материнство на сьогодні добре розвинуто в нашій державі. Українки є одними з найбільш популярних сурогатних матерів у світі. Для того, щоб жінка стала сурогатною мамою, основна умова - відсутність шкідливих звичок та наявність хоча б однієї власної здорової дитини.

6) Методика заморожування ембріонів - за необхідності утворені в пробірці та заморожені ембріони переносять у порожнину матки.

7) Банк донорської сперми - використовується у разі повного чоловічого безпліддя або за відсутності у жінки партнера, але за бажанням мати дитину.

   За статистикою, новітні репродуктивні технології дають успішний результат у 20 - 30% випадків. На початку 2017 р. репродуктологи клініки «Надія» виступили із заявою про народження в Україні першої у світі дитини після застосування методики пронуклеарного перенесення («дитини від трьох батьків»). Суть методу полягає в тому, що пацієнтці вводять донорську яйцеклітину, з якої видалено власне ядро та введені гаплоїдні ядра чоловіка й жінки, які стануть генетичними батьками дитини. В результаті цієї маніпуляції було отримано «реконструйовану» яйцеклітину, що мала генетичний набір ядерної ДНК від матері і батька і цитоплазматичної ДНК від донора, тобто дитина має «трьох батьків».

   Зазначимо, що досягнення українських спеціалістів у галузі репродуктивної медицини не поступаються досягненням в інших країнах. Інститут репродуктивної медицини в Києві — це вже міжнародний медичний центр з лікування як жіночого, так і чоловічого безпліддя. Центр має власні відділення ембріології, репродуктології, власний кріобанк.

    Процедура штучного запліднення у багатьох випадках є досить коштовною. Тому в Україні існують державні дотації. На сьогоднішній день демографічний стан у нашій країні є несприятливим.

   Отже, можливості сучасної репродуктивної медицини є дуже оптимістичними — завдяки ефективним методикам лікарі здатні допомогти сім'ям реалізувати мрію про материнство, виліковувати безпліддя і загалом сприяти поліпшенню репродуктивного здоров’я нації.

4. Біологічні і соціальні аспекти регуляції розмноження у людини

   На ранніх етапах еволюції людина була повністю включена до екосистеми, тому на її розмноження більшою мірою впливали біологічні аспекти та абіотичні фактори. Значний вплив мали хвороби. Голод, напади хижаків, висока дитяча смертність а також обмеженість території. З розвитком цивілізації фактори, що впливають на розмноження людини, дещо змінилися.

Біологічними аспектами розмноження людини сьогодні є:

1) Статеве дозрівання настає пізно: для жінок – у 17 – 19 років, для чоловіків – у 18 – 20 років (для порівняння у середньовічній Англії цей показник становив 14 – 15 та 16 – 17 років відповідно)

2) Періоди розмноження не мають сезонної циклічності. У жінок цикл дозрівання яйцеклітин становить приблизно 28 діб і триває в середньому з 12 до 45 років. У чоловіків сперматозоїди утворюються постійно починаючи в середньому з 14 років і до старості. Отже діти можуть народжуватися протягом усього року.

3) Після народження дитини цикл дозрівання нових яйцеклітин відновлюється через кілька місяців. Тож, теоретично, жінка може народжувати дітей з різницею у 1 – 1,5 роки.

   З розвитком культури, науки та техніки більш значні роль почали відігравати соціальні чинники, а біологічні механізми втратили своє першочергове значення. Розвиток медицини дозволив значно зменшити небезпеку таких інфекційних захворювань як чума, холера, віспа. І хоча їх збудники ще є в природі, але вони вже не мають такого впливу як раніше. Проте свій внесок роблять СНІД, пріонові захворювання та інше.

    Також значно подовжено середню тривалість життя (за останніми даними для України цей показник складає 71 рік), що дозволяє людям не квапитися у народженні дитини. Значно знизилася дитяча смертність у порівнянні із середніми віками, коли смерть у дитинстві була чимось звичайним. Це теж дозволяє жінкам народжувати не 7 – 10 дітей в надії що до юнацького віку доживуть хоча б двое, а зупинитися на одній – двох дітях. 

    Поява ефективних засобів контрацепції також дозволила більш точно планувати кількість дітей у родині. Також існують культурні традиції стосовно кількості дітей та контролю народжуваності. 

Соціальними аспектами регуляції розмноження людини є:

1) Через соціальні фактори жінки найчастіше народжують дітей після 18 і до 38 років. Хоча запліднення можливе на кілька років раніше і пізніше.

2) Жінки зорієнтовані на піклування про дитину й через економічні труднощі народжують 1 – 2 дитини.

3) У наш час жінки спочатку прагнуть побудувати кар’єру, а потім народжувати дітей. Тому все частіше народження першої дитини у соціально і економічно благополучних верствах населення відкладається до 30 років.

4) Жінкам не рекомендується народжувати дитину з різницею менше ніж в 2 роки задля повного відновлення організму. Оптимальною є різниця в 6 років.

5. Домашнє завдання

1) Зробити  конспект
2) Виконати тестові завдання

Код доступу 743534

посилання
join.naurok.ua

Увага!!! Тест активний до 23 травня до 12.00